CUAET — скорочення від Canada-Ukraine Authorization for Emergency Travel — являє собою спеціальну гуманітарну програму, яку запустив уряд Канади в березні 2022 року як невідкладну відповідь на повномасштабне російське вторгнення в Україну та гуманітарну катастрофу, яка з цього випливала. Це не стандартна імміграційна програма, а швидке екстрене рішення, розроблене для того, щоб надати легальний статус, захист та можливість проживання українцям та членам їхніх сімей, які вимушені шукати безпеку за межами України під час воєнного конфлікту.
На відміну від розгалужених процедур, якими здебільшого характеризуються стандартні канадські імміграційні програми, CUAET була розроблена з максимальним спрощенням та мінімізацією бюрократичних перешкод. Міністерство імміграції, біженців та громадянства Канади (IRCC) розуміло, що в умовах активного військового конфлікту люди не мають часу чекати місяцями на розгляд документів. Саме тому система була побудована так, щоб процес розгляду займав мінімум часу, вимоги були максимально спрощені, а фінансові та адміністративні бар'єри для учасників програми залишались мінімальними.
Важливо розуміти, що CUAET ні в якому разі не була розроблена як шлях до постійного проживання. Уряд Канади експліцитно й неодноразово наголошував, що це тимчасова міра, розрахована на період кризи, спричиненої російською агресією. Програма передбачала, що коли ситуація в Україні нормалізується та повернення буде безпечним, учасники програми повинні будуть повернутися до своєї країни. Водночас Канада розуміла реальність ситуації: деякі люди не матимуть можливості повернутися, деякі вирішать залишитися й розпочати нове життя в безпеці Канади. Для таких осіб програма створювала платформу, з якої вони могли б в подальшому рухатися до постійного проживання через інші канадські імміграційні каналі.
Історичний контекст створення програми
Коли на ранок 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабну військову агресію проти України, це викликало масштабне гуманітарне переміщення населення. Мільйони українців знали, що їхнім дітям, членам сім'ї і собі вони мають забезпечити безпеку та притулок якнайшвидше. Однак міжнародна спільнота стикнулася з проблемою: як розробити процедури прийому біженців і переселенців, які традиційно тривають місяцями чи роками, за кілька днів чи тижнів?
17 березня 2022 року, через три тижні після початку вторгнення, міністр імміграції Канади Шон Фрейзер офіційно оголосив про запуск CUAET. Це рішення було беспрецедентним у своїй дерегуляції та швидкості: замість того, щоб наповнювати програму стандартними вимогами, канадський уряд створив максимально гнучкий інструмент, який мав на меті дати статус і можливості якомога швидше якомога більшій кількості людей.
На момент впровадження програми вже існували й інші спеціальні заходи на підтримку українців — наприклад, спеціальні бюджетні асигнування для задоволення потреб переселенців, скорочені терміни розгляду заявок на надання статусу біженця для осіб із України, тощо. Однак CUAET стала найбільш масштабним і доступним механізмом, оскільки вона була розроблена без жорстких критеріїв відбору й без верхніх кількісних обмежень на кількість людей, які можуть скористатися цією можливістю.
Механіка програми: як функціонувала CUAET
З юридичної точки зору CUAET давала українцям спеціальний дозвіл тимчасового резидента (TRV) канадської категорії. Цей дозвіл був дійсний до десяти років або до закінчення закордонного паспорта заявника, як би не настав раніше тај момент. При в'їзді до Канади за цим дозволом людина мала право залишатися в країні протягом трьох років без повторного в'їзду, що було значно довше від типового шістимісячного терміну стандартної гостьової візи.
Але справжня революція в програмі полягала не просто в тривалості дозволу, а в комплексі прав, які супроводжували цей статус. Одночасно зі схваленням гостьової візи CUAET часто схвалювалися й дозволи на роботу та навчання, які видавалися письмово чи включалися до листа про схвалення на аеропорту при прибутті. Робочий дозвіл був відкритого типу (open work permit), а не обмежений конкретною роботодавцем чи роботою, що надавало людям максимальну гнучкість у пошуку та зміні роботи.
Заявка на CUAET заповнювалась онлайн на сайті IRCC, і процес був дійсно спрощений у порівнянні зі стандартними гостьовими візами. Заявникам не потрібно було надавати велику кількість супровідних документів — сканів конвертів, довіреностей, банківських витягів у певному форматі, запрошень від родичів. Замість цього вони мали надати мінімально необхідні докази розпізнавання, доступні самі заявки на дозвіл, й все. Той факт, що людина є громадянином України чи членом сім'ї громадянина України, вважався достатнім обґрунтуванням для схвалення.
Крайньо важливим був той факт, що всі збори й комісії були скасовані. Подання заявки коштувало нуль доларів. Здача біометричних даних — відбитків пальців та фотографій, яка звичайно коштує близько сто дванадцяти доларів, — була безкоштовна. Вся обробка документів, оформлення віз, видання дозволів на роботу — все це було комплементарно, як кажуть. Для людей, які втікали від війни й часто мали доступ до обмежених фінансових ресурсів, це було критично важливим.
Терміни обробки також були суттєво скорочені. Стандартна гостьова віза в Канаду обробляється від чотирьох до вісьмох тижнів або й довше. За CUAET, система була налаштована на розгляд цілком прямих заявок протягом чотирнадцяти днів з моменту подання біометричних даних. Хоча деякі заявки потребували додатково часу через складність (наприклад, якщо потрібна була додаткова перевірка безпеки), це все одно було набагато швидше від звичайного процесу.
Хто мав право на CUAET
Програма була розроблена дуже широко й доступно. На отримання дозволу за CUAET мали право усі громадяни України, незалежно від віку, статусу, професії чи інших факторів. Для подачі заявки відсутні вимоги щодо рівня освіти, досвіду роботи, знання англійської чи французької мови, грошей в банку чи спонсорства від кого-небудь в Канаді.
Крім украй громадян, програма також охоплювала членів їхніх сімей. На участь мали право подружжя й цивільні партнери, як офіційно зареєстровані, так і невідформовані (за наявності докладу про спільне проживання). Залежні діти, включаючи приймальних дітей та дітей від попередніх стосунків, також мали право на включення в заявку. Важливо, що родичі третього й четвертого ступенів, більш віддалені особи не охоплювалась програмою, але виняток робився для дітей і внуків у случаях, де опікун був громадянином України.
Членам сім'ї, які самі не були громадянами України — наприклад, іноземні подружжя українців чи друзі, які проживали з українцем — також дозволялось подавати заявки як залежні члени сім'ї за CUAET, якщо вони могли документально підтвердити зв'язок із українським громадянином.
Передумови та вимоги для подачі заявки
Незважаючи на загальне спрощення, деякі базові вимоги все ж таки залишались. Заявник мав мати дійсний закордонний паспорт або бути спроможним отримати спеціальний проїзний документ від канадської сторони. У випадках, коли паспорт був заблокований, закінчився або втрачений, людина могла запросити у IRCC спеціальний проїзний документ для однієї поїздки — це вимагало додаткової обробки, але було можливо.
Вимоги щодо здоров'я, виконання законів та безпеки також залишались. Людина не повинна була мати серйозні заразні захворювання, які могли б становити ризик для громадян Канади. Людина не повинна була мати скоєні тяжкі злочини або бути предметом розшуку. Усі заявники мали пройти стандартні перевірки безпеки й залучення через бази даних розшуку міцдержав-членів Інтерпол.
Однак вимога щодо вакцинації проти COVID-19, яка традиційно застосовувалась до всіх осіб, які в'їжджали до Канади, була скасована для учасників CUaet. Це було визнання того факту, що люди, які втікають від війни, можуть не мати доступу до пальної інформації про вакцинацію або мати поточне свідоцтво, а адміністративна вимога щодо вакцинації не повинна перешкоджати їхній евакуації.
Вигоди та права за статусом CUAET
Отримання статусу за CUAET надало людям надзвичайно широкий спектр прав, які значно перевищували те, що доступно звичайним туристам чи гостям. На першому місці था можливість законної роботи в Канаді. Кожен, хто прибув за CUAET (або подав заяву будучи вже в Канаді під іншим статусом), мав право отримати безкоштовний відкритий дозвіл на роботу на три роки.
Цей дозвіл означав, що людина могла залишити одну роботу й знайти іншу без необхідності одержувати нове дозволення на роботу. Вона могла працювати в рибальстві, будівництві, технологіях, торгівлі, освіті, охороні здоров'я — де завгодно. Це була необхідна свобода для людей, які намагались адаптуватися до нового суспільства й знайти професію, що добре підходить для них і потрібна їхній сім'ї.
Право на освіту було наступним ключовим компонентом. Діти, які приїжджали з батьками за CUAET, мали право вільно відвідувати державні школи без додаткової плати за роботу, навчання, як звичайні канадські діти. Дорослі мали право подавати заявки в канадські коледжі й університети; хоча вони, можливо, платили б навчання як міжнародні студенти (залежно від провінції), вони мали право на допущення й були правомочні подавати заявки на чисті стипендії й гранти, відкриті для приховувач резидентів.
Поселенські послуги та фінансова підтримка
Одним з найбільш щедрих компонентів програми CUAET було те, що учасники не залишались після прибуття в Канаді. Вони мали доступ до комплексних поселенських послуг, які зазвичай зарезервовані для постійних резидентів канадських громадян та певних категорій біженців.
Федеральне та провінціальні уряди встановили фінансову допомогу для новоприбулих за CUAET. Кожна дорослий отримував одноразову виплату в три тисячі канадських доларів, а кожна залежна дитина отримувала тисяч п'ятьсот доларів. Хоча це може здаватись скромною в абсолютних значеннях, у контексті кризи, коли люди утікали з практично нічим, це була значима допомога для покриття перших витрат на житло, їжу й основні потреби.
Крім того, уряд Канади гарантував безкоштовне розміщення на перші дві тижні після прибуття в Канаду. Це був критично важливий компонент, тому що люди, які приїжджали, часто не мали часу на пошуки житла з дому чи можливості забезпечити депозит й перший місяць зарплати, якщо вони навіть не були в країні. Держава брала на себе цей тягар, надаючи тимчасовмещене в готелях, молодіжних гостельних закладах або спеціально організованих центрах прийому.
Поселенські послуги включали безкоштовні курси англійської та французької мови, організовані на федеральному й провінціальному рівнях. Ці мовні програми були критичні для інтеграції, оскільки знання мови — це основа не тільки для професійного розвитку, але й для повсякденного функціонування в канадському суспільстві.
Служби працевлаштування й кар'єрного консультування також були доступні. Спеціалісти з імміграційних служб допомагали люде ом розуміти канадський ринок праці, переносити іноземні кваліфікаці до канадського контексту, писати резюме за канадськими стандартами й готуватися до співбесід з роботодавцями.
Програми орієнтації в канадське суспільство охоплювали информацію про систему охорони здоров'я, освіти, навчання про канадські закони й розпорядження, культурні цінності й очікування, етикет й соціальні норми. Ці послуги, хоча й здаються базовими, було необхідно для людей, які прибували в зовсім іншу культурну й соціальну середу.
Графік дії програми та критичні дати
CUAET має чітке хронологія, яка була суттєво скорочена й змінена протягом часу, про що варто знати всім, хто розглядає цю програму або вже скористався її. Послужений проєкт пропозиції був розпочатим в березні 2022 року, і заявки прийматися безпевно кілька місяців. Однак в липні 2023 року уряд Канади закрив двері для нових заявок на CUAET. Це означало, що з 15 липня 2023 року новені людини, які не вже це діяли заявку, не мали можливості подати нову заявку на участь у програмі за цим каналом.
Однак, навіть якщо вивільнилась дія нових заявок, ті люди, чиї заявки вже були схвалені, все ще могли в'їхати до Канади і скористатися програмою. Але і для цього існував дедлайн: 31 березня 2024 року. Це була критична дата. Люди, які прибули до Канади на або раніше за цю дату, отримали повний спектр переваг програми, включаючи безкоштовне розміщення на два тижні, одноразову фінансову допомогу, безкоштовну обробку дозволів на роботу й навчання, та Вільний доступ до поселенських послуг.
Люди, які не встигли прибути до 31 березня 2024 року, але мали схвалену заявку, потраплялирозмежовані ситуації. Деякі мали час для приходу до 30 июня 2024 року і все ще мали право на певні переваги. Однак база переваг стала вузькою, і люди, які прибули після офіційного дедлайну в березні, не мали право на спеціальні виплати й безкоштовне розміщення.
Далі, для тих, хто став на території Канади до 31 березня 2024 року за CUAET або іншим тимчасовим статусом, виникла нова хата послуг: вони мали право подати заявку на продовження свого тимчасового статусу, отримання робочих дозволів, дозволів на навчання — все это безкоштовно й з прискореною обробкою. Цей дедлайн для подачі таких заявок спочатку був встановлений на 31 березня 2025 року, але потім був продовжений до 31 березня 2026 року через розпізнання складностей і затримок в обробці (такі як люди з закінченими паспортами, які не могли отримати нові).
Люди, які прибули до Канади після 31 березня 2024 року чи прибуватимуть в майбутньому, зіткнулись вже зі звичайної процедури. Вони можуть залишатися в Канаді за своїм існуючим дозволом, але якщо вони захочуть продовжити термін або подати заявку на робочі дозволи, вони мають жопаті стандартні збори й пройти звичайні терміни обробки, які часто займають кілька місяців.
Масштаб та вплив програми: цифри та статистика
Масштаб програми CUAET був абсолютно беспрецедентним в сучасній канадській історії імміграції. З березня 2022 року по квітень 2024 року Служба імміграції, біженців та громадянства Канади отримала приблизно 1,19 мільйона заявок на участь у програмі. З цих заявок приблизно 960 тисяч було схвалено й наявні дозволи на в'їзд.
Однак крайньо цікавим і говорячим про складнощі програми є цифра фактичних прибулих: близько 300 тисяч українців. Інакше кажучи, з приблизно мільйона схвалених дозволів до Канади приїхало близько трьохсот тисяч людей. Разрив між схвалами й фактичними прибулими можна пояснити декількома факторами. По-перше, деякі люди подали заявки як запасний варіант — вони були неевропейці, чи програма розповсюджується, вони захочуть її скористатися, але коли обстановка трохи стабілізувалась, або вони знайшли можливість евакуїватися в іншу європейську країну, вони не скорегував поїхав до Канади.
По-друге, геополітичні й логістичні виклики пояснюють також. Люди, які мають дозволи на в'їзд до Канади, можуть мати проблеми з виїздом з України (наприклад, чоловіки віку від 18 до 60 років були формально заборонено або серйозно обмежені експортом в цей період), можуть боротися з трансітом через заходи в сусідніх країнах, або можуть мати затримки в отриманні дозволів в'їзду в транзитні країни.
Розподіл мігрантів за CUAET по територіям Канади був цікавим зі соціально-економічної точки зору. Онтаріо, особливо регіон Великої Торонто, отримав найбільш великий приплив — це логічно, оскільки Торонто мав вже найбільшу українську діаспору в Канаді й етнічні мережі, які допомагали новоприбулим знайти роботу й квартиру. Однак Альберта, особливо регіон Едмонтона й Калгарі, стала другим за величиною майнінгом за CUAET. За даними на початок 2024 року близько п'ятидесяти тисяч українців зареєструвалось для здобуття охороны здоров'я в Альберті, й багато з них прибули саме за CUAET.
Причини цього розподілу відомі. Альберта пропонує нижчу вартість виживання порівняно з Онтаріо, особливо в аспектах оренди й домоволодіння. Крім того, роботодавці в Альберті активно рекрутували українців в сектори, които мають дефіцит робочої сили: будівництво, навички тепло-, водопровідництва та HVAC, управління долюживністю, медична сорок (включаючи медичних сестер й помічниці), сільське господарство й продовольства переробки. Крім того, вже наявна украинская спільнота в Альберті創 мережі взаємної допомоги, культурні організації й інформаційні канали, які допомагали новоприбулим адаптуватися й інтегруватися.
Як CUAET відрізняється від статусу біженця та постійного проживання
Одна з найбільш поширених помилок в розумінні CUAET полягає в те, що люди сприймають її як програму переселення біженців чи як еквівалент статусу біженця. Це абсолютно неправильне розуміння, й важливо розмежувати ці поняття.
Статус біженця в міжнародному праві й в канадській системі визначає особа, яка має обґрунтовану боязнь переслідування на основі однієї з п'яти охоронюваних причин: раси, релігії, громадянства, політичної думки або приналежності до певної соціальної групи. Крім того, людина не може повернутися до своєї країни через наявність обґрунтованого страху перед переслідуванням. Визначення статусу біженця, як в межах Конвенції ООН 1951 року про статус біженців, так і в канадському законодавстві, передбачає індивідуальне розглянення кожного випадку, доказ конкретних обставин персональних переслідування, й в результаті рішення, приймається органом, який це розглядає.
CUAET ніколи не була спроектована як програма визначення статусу біженця. Це адміністративна міра, а не судова чи у формалізованого судження. На створення програми уряд Канади виходив з припущення, що факт існування повномасштабної війни в Україні й загальної небезпеки для цивільного населення вже є достатнім обґрунтуванням для надання тимчасового захисту без необхідності доказувати індивідуальні особистості переслідування.
Це означає, кілька переваги й недостатки. На стороні переваги: наявність CUAET означала, що людина не мала не то щоб знаходиться довгі місяці або роки в процесі розгляду запиту на біженство, не мала бути втягнута в судові чи адміністративні слухання, не мала потрібно надавати докази обстави переслідування, які часто бувають психологічно травматичними для людей, що втікають від конфлікту. Вони прибували, перевірялись на безпеку й попадали в програму виконавлі.
На стороні недостатків: CUAET не надавала автоматичного переходу на статус постійного резидента, як це часто відбувається для осіб, чиї заявки на статус біженця або заявки про переселення були прийняті. Люди за CUAET залишались на тимчасовому статусі, і якщо вони захотіли залишитися в Канаді на постійній основі, їм потрібно мати подати нові заявки через інші вже установлені канадські імміграційні програми.
Шляхи до постійного проживання для тих, хто прибув за CUAET
Для багатьох людей, які прибули до Канади за CUAET і розпізнали вигоди, безпеку й можливості, які надає життя в Канаді, виникло природне запитання: як я можу залишитися тут на постійній основі? Відповідь: для цього існує неї автоматичної дороги, але існує поточно декілька маршрутів, через які люди можуть рухатися від тимчасового до постійного статусу.
Один з найпопулярніших шляхів — програма Express Entry, федеральна система, яка розробляє заявки від кваліфікованих працівників для постійного проживання. Основні потоки Express Entry — це Федеральна програма кваліфікованих робітників, Федеральна програма кваліфікованих ремісників й Канадська класа досвіду. Щоб отримати запрошення на подання заявки через Express Entry, кандидат повинен набрати певну кількість балів на основі факторів адаптивності: вік, рівень освіти, досвід роботи (особливо канадський досвід), знання мови, пропозиція роботи в Канаді й інші фактори.
Люди за CUAET, які прибули й почали працювати в Канаді, мають значну перевагу: вони можуть накопичувати канадський досвід роботи, чого не мали компетенції тих, хто подавав Express Entry замість кордону. Один рік канадського досвіду роботи на кваліфікованій роботі може дати їм додаткові тридцять п'ять-сорок балів в Express Entry, залежно від сімейного стану. Крім того, знання мови й канадський досвід значно посилюють позицію особи для отримання запрошення на подання заявки.
Провінційні номінаційні програми (PNP) також могли бути доступними для деяких осіб. Багато провінцій, включно з Альбертою, активно номінували українців, особливо тих, в яких була робота чи навичок, які були потрібні в провінції. Якщо особа отримувала номінацію від провінції, вона могла подати заявку на постійне проживання до федерального рівня з підтримкою провінції, що сильно покращувало шанси схвалення.
Для людей з близькими родичами в Канаді, які вже були громадянами або постійними мешканцями, програма сімейного спонсорства була можливістю. На міжутку, уряд Канади навіть запровадив спеціальну програму поточних родичів для українців з членами сім'ї в Канаді, яка мала спрощення й прискорене оброблення, але ця програма закрилась в жовтні 2024 року.
Нарешті, існує можливість подання заявок на основі гуманітарних та міс-інстанцій (H&C). Ці програми розроблені для розгляду ситуацій, які не зовсім підходять під стандартні категорії імміграції, але де є вагомі причини для розгляду про тимчасове чи постійне проживання. Для українців стан безпеки в Україні, наявність залежних осіб в Канаді, установлені кореле сім'ї в канадському суспільстві й інші фактори могли розглядатися як підстави для прийняття H&C заявки. Однак це процес, який довгий й непередбачуваний, може тривати роки, й результат не гарантований.
Висновок
CUAET являє собою найбільш приклад програми екстреного гуманітарного реагування в сучасній канадській істоії імміграції. Вона демонструє здатність країни швидко змобілізуватися, розробити рішення, яке поєднує гуманітарність з практичністю, та запровадити програму в масштабі, який без обмежень на числах виклику гуманітарної катастрофи. Близько трьохсот тисяч українців завдяки цій програмі знайшли безпеку, можливість працювати, навчатися й восстанавлювати своє життя в одній з найбільш безпечних и розвинутих країн світу.
Хоча CUAET була розроблена як тимчасова міра, для багатьох людей вона став воротами до нового чини, можливостями, й в майбутньому — можливо, до постійного проживання й громадянства. Для інших, коли ситуація в Україні покращиться, це буде механізм до організованого й безпечного повернення додому, відкладена можливість зробити перерву у воїні й адаптуватися до мирної життя. Незалежно від того, як розвиватися стане історія кожного укра їнця, який скористався цією програмою, CUAET залишиться історичним моментом, коли одна країна відкрила свої двері для допомоги іншій в найбільш критичний час.