Для багатьох орендаторів в Едмонтоні, які хочуть завести собаку, кота або іншу тварину, найбільшою перешкодою є не закон, а непередбачена позиція орендодавця. На відміну від деяких інших канадських провінцій, альбертійське законодавство не захищає права орендаторів тримати тварин — це питання залишається повністю на розсуд господаря майна. Однак це не означає, що домовитися неможливо. Багато орендодавців, які спочатку мають сувору політику "без тварин", можуть змінити свою думку, якщо їм правильно представити справу. Успіх залежить від того, як ви підходите до цієї розмови, якими аргументами користуєтеся, та яким чином демонструєте свою відповідальність як орендатора.
Розуміння мотивацій орендодавця
Перш ніж розпочати переговори, дуже важливо розуміти, чому орендодавець взагалі встановлює заборону на тварин. Орендодавці не просто капризні люди, які ненавидять тварин. Більшість з них мають цілком конкретні побоювання, які вони намагаються мінімізувати. Основні причини, чому орендодавці забороняють тварин, включають: страх перед пошкодженнями майна, тривогу щодо шуму та скарг сусідів, занепокоєння щодо гігієни та запахів, страх перед тим, що тварина кого-небудь поранить або створить невдачу, та загальне невпевненість у тому, чи буде орендатор відповідно доглядати за твариною.
Якщо ви розумієте ці побоювання, ви можете прямо їм зустріти. Ваша роль в переговорах — показати орендодавцю, що його проблеми є необґрунтованими в вашому конкретному випадку. Ви маєте продемонструвати, що вибір саме вас як орендатора з твариною спричинить йому менший ризик, ніж він себе уявляє. Це не стільки про те, щоб переконати його, що тварини в цілому чудові. Це про те, щоб переконати його, що ваша конкретна тварина та ваш конкретний підхід до утримання тварини — мінімальний ризик.
Етап перший: Встановлення вас як надійного орендатора
Найважливішим кроком в процесі домовлення з орендодавцем про тварину є встановлення себе як винятково надійного та відповідального орендатора. Якщо ви новий орендатор, який щойно переїхав до Едмонтона, це може бути складніше, але все одно можливо. Якщо ви вже живете в цьому помешканні деякий час, це ваша найбільша перевага.
Якщо ви вже орендуєте помешкання у того ж самого орендодавця деякий час, переконайтеся, що ваша історія розповідає про вас як про ідеального орендатора. Це означає: завжди платіть оренду на час або раніше, поважайте помешкання й утримуйте його в чистоті, не створюйте проблем, швидко реагуєте на запити орендодавця, не порушуєте правила будинку, не створюйте шуму, не скаржаться без причини, й загалом ведете себе як орендатор, якого орендодавець хотів би мати. Якщо у вас є така історія, ви маєте величезну перевагу. Орендодавець уже знає, що ви відповідальна людина, і це значно полегшує розмову про тварину.
Якщо ви новий орендатор або щойно переїхали до нового помешкання, вам потрібно спочатку встановити цю репутацію. Це означає, що вам, можливо, потрібно буде жити в помешканні деякий час перед тим, як попросити про тварину. Поскільки залежить від ситуації, але багато експертів рекомендують чекати принаймні три місяці, щоб встановити стабільну історію оплати та взаємодії з орендодавцем. Якщо ви можете показати послідовність, надійність та відповідальність за три місяці, ваша прохання про тварину буде розглядатися набагато серйозніше.
Етап другий: Вибір правильного часу та способу спілкування
Коли ви вирішите, що настав час попросити про тварину, дуже важливо вибрати правильний час та способ спілкування. Це не розмова для телефонного дзвінка в п'яту ранку, коли орендодавець поспішає на роботу. Це також не повинна бути довга, багатослівна електронна пошта, яку орендодавець отримає, коли він занадто зайнятий.
Найкращий підхід — це попросити формальну зустріч з орендодавцем або управлінням будинку. Якщо у вас є поважні стосунки з орендодавцем, ви можете просто запитати: "Коли б ви мали час поговорити з мною про щось важливе для мене? Це стосується моєї оренди." Якщо орендодавець професійна компанія, зв'яжіться з офісом та запросіть офіційну зустріч.
Вибір часу теж важливий. Виберіть час, коли орендодавець не поспішає й не в поганому настрої. Не проводьте цю розмову відразу після того, як ви подали скаргу на щось в помешканні. Не проводьте розмову в період, коли орендодавець має багато інших проблем. Виберіть спокійний час, коли орендодавець більш сприйнятливий.
Якщо ви спілкуєтеся електронною поштою, будьте дуже ввічливим і структурованим. Не пишіть щось на кшталт: "Слухайте, я хочу собаку, чи це в порядку?" Замість цього напишіть щось формальне, професійне й структуроване: "Шановний [ім'я орендодавця], я хотів би попросити офіційну розмову з вами щодо питання, яке мені дуже важливо. Я планую завести домашну тварину й хотів би обговорити це з вами детально. Коли б ви мав час для зустрічі?"
Етап третій: Демонстрація відповідальності як власника домашної тварини
Коли ви нарешті розмовляєте з орендодавцем, найбільш переконливим аргументом є демонстрація того, що ви будете відповідальним власником домашної тварини. Це не просто слова. Це конкретні докази й плани.
Перш за все, дослідіть все, що стосується утримання вашої конкретної тварини. Якщо ви хочете собаку, дізнайтеся все про потребу в тренуванні, соціалізації, вправах та догляді. Напишіть короткий план того, як ви будете утримувати собаку. Наприклад, "я плануватиму гуляти зі своєю собакою три рази на день — вранці до роботи, влічу на обід і вечері. Я записався на курси тренування собак в місцевій школі послуху. Я вже знайшов ветеринарну клініку в районі та знаю, що соціалізація собак розпочинається з дня прибуття." Цей план показує орендодавцю, що ви серйозні й добре інформовані.
По-друге, будьте готові обговорити конкретні заходи, які ви прийметеся, щоб мінімізувати шум. Якщо у вас буде собака, яка гавкатиме, скажіть орендодавцю, що ви розумієте це і що ви плануєте вирішити цю проблему. "Я буду використовувати дог-волкера, щоб моя собака не залишалася самітня надовго. Я записалася на курси тренування, й тренер допоможе мені роботити над проблемами гавканням. Я також буду дуже ретельно стежити за поведінкою своєї собаки й буду миттєво реагувати на будь-які скарги сусідів."
По-третє, розглянути додаткові заходи безпеки й гігієни. Якщо у вас буде собака, розповідіть орендодавцю про те, як ви розраховуєте дотримуватися чистоти. "Я буду щодня прибирати будь-яке забруднення, яке моя собака може залишити в помешканні. У мене вже є чистильні матеріали й поточка. Я розумію, що мій депозит покривать будь-яку шкоду, але я планую, що шкоди не буде, тому що я буду тримати свою собаку у чистоті й порядку."
По-четверте, продемонструйте знання про ваш вибір тварини. Якщо ви хочете кота, розповідіть про те, як коти звичайно спокійніші й тихіші за собак. Якщо ви хочете дрібну тварину, розповідіть про те, що вона буде в клітці й не буде створювати проблем. Якщо у вас є медичні обґрунтування для вашої тварини, розповідіть про це. Наприклад, якщо у вас є тривога й тварина допомагає вам керувати цим, розповідіть про це. Орендодавці часто більш розуміючі до медичних потреб.
Етап четвертий: Представлення грошового аргументу
Хоча це не найперший аргумент, який варто висувати, гроші часто є переконливим аргументом для орендодавців. Якщо орендодавець все ще вагається після того, як ви продемонстрували свою відповідальність, запропонуйте йому більше грошей.
Один з найпрямолінійніших способів дійти до домовленості — запропонувати збільшення оренди. Ви можете сказати: "Я розумію, що ви маєте побоювання щодо утримання тварин. Я готовий платити додатково за мою собаку. Скільки додатково в місяц ви вважаєте розумним?"
Сума, яку вам запропонують, залежить від регіону й орендодавця, але типовий діапазон в Едмонтоні коливається від двадцяти п'яти до семидесяти п'яти доларів на місяць за одну собаку. Якщо орендодавець просить п'ятдесят доларів на місяць, це дорівнює шістистам доларам в році. Деякі люди вважають, що це справедливо в обмін на утримання тварини.
Крім щомісячного платежу, ви також можете запропонувати депозит за тварину. В Альберті загальна практика полягає в тому, що всі депозити (включаючи депозит за тварину) не повинні перевищувати одного місяця оренди, але ви можете запропонувати менше. Наприклад, якщо ваша оренда коштує тисячу доларів на місяць, ви можете запропонувати депозит за тварину в розмірі двохсот п'ятидесяти до п'ятисот доларів. Це показує, що ви готові інвестувати в цю можливість й що ви впевнені, що не буде шкоди.
Важливо помітити, що запропонувати більше грошей — це не те ж саме, що програтися. Ви все ще маєте право домовитися. Не просто кажіть: "Скільки ви хочете?" Замість цього кажіть: "Я розумію, що це створює додатковий ризик для вас. Я готовий платити додатково. Я пропоную [вказати суму]. Чи це працює для вас?"
Етап п'ятий: Надання документів та інформації
Орендодавці часто більш сприйнятливі, коли вони мають письмові докази й документи. Це робить розмову більш формальною й серйозною. Приготуйте невеликий пакет інформації, який ви можете показати орендодавцю.
Цей пакет може включати: фотографію вашої тварини (якщо у вас вже є), медичні записи від ветеринара, показуючи, що тварина здорова й вакцинована, рекомендаційні листи від попередніх місць проживання (якщо у вас була тварина раніше), інформацію про курси тренування, до яких ви записалися, і контактну інформацію ветеринара, якого ви плануєте використовувати.
Ви також можете надати орендодавцю копію гіди Едмонтонського гуманітарного товариства для орендаторів з тваринами. Цей гід, опублікований Едмонтонським гуманітарним товариством, містить інформацію про те, як правильно утримувати тварин в орендованому житлі й які права мають орендатори й орендодавці. Показуючи цей гід орендодавцю, ви демонструєте, що ви знаєте про свої обов'язки й готові їх дотримуватися.
Якщо у вас є свідоцтво, показуючи, що ви пройшли тренування з утримання домашніх тварин, приносьте це. Якщо у вас є запис від школи послуху, приносьте це. Якщо у вас є листи від попередніх роботодавців чи людей, які знають, як ви доглядаєте за тваринами, приносьте це. Все це документує вашу відповідальність.
Крім того, напишіть короткий письмовий план утримання тварини. Цей план не мусить бути довгим — може бути всього кілька абзаців. Але він повинен описувати ваш план щодо щоденного нагляду за твариною, дресирування, вправ, соціалізації, контролю шуму, та дотримання чистоти. Надайте це орендодавцю разом з іншими документами.
Етап шостий: Чітко розмовляти про побоювання орендодавця
Коли ви розмовляєте з орендодавцем, прямо звертайтеся до його побоювань. Не уникайте цієї розмови, думаючи, що це роз'яснить ситуацію. Натомість відкрито обговоріть кожне побоювання й покажіть, як ви його вирішуватимете.
Якщо орендодавець стурбований шумом, скажіть: "Я розумію, що гавкання собаки може створювати шум. Ось мій план щодо цього: я буду гуляти зі своєю собакою три рази на день, щоб вона не була розглянута. Я буду використовувати дог-волкера, коли я не вдома. Я запишусь на курси тренування собак. Якщо будуть скарги, я буду миттєво реагувати."
Якщо орендодавець стурбований пошкодженнями, скажіть: "Я розумію, що тварини можуть завдавати шкоди помешканню. Я беру це дуже серйозно. Я буду дуже ретельно стежити за поведінкою своєї собаки й буду запобігати пошкодженням. Я готовий дати грошеве забезпечення у формі депозиту за тварину. Я також буду страхувати свою тварину від будь-якої шкоди, яку вона може завдати."
Якщо орендодавець стурбований здоров'ям і гігієною, скажіть: "Я розумію, що гігієна дуже важлива. Я буду дуже ретельно утримувати помешкання в чистоті. Моя тварина буде регулярно переглядатися ветеринаром й буде мати всі необхідні щеплення й лікування від паразитів. Я маю спеціальні засоби для чищення й дезинфекції й буду їх активно використовувати."
Якщо орендодавець стурбований тим, що тварина постраждатиме на кого-небудь, скажіть: "Я розумію, що безпека інших людей в будинку є важливою. Моя тварина буде спеціально тренована й соціалізована, щоб бути дружною до людей. Я буду мати контроль над твариною в будь-яких ситуаціях. Якщо будь-коли виникне проблема, я буду миттєво з нею розбиратися й братиму на себе цілу відповідальність."
Етап сьомий: Пропозиція письмової угоди про домашнього улюбленця
Коли орендодавець виявляє готовність розглянути вашу прохання, запропонуйте письмову угоду про домашнього улюбленця. Це не тільки заспокоює орендодавців, але й захищає вас обох.
Письмова угода про домашнього улюбленця повинна містити: детальний опис тварини (вид, порода, колір, вага, вік), умови утримання тварини (наприклад, максимум одна собака, максимум дві кішки), правила поведінки (тварина повинна бути під контролем, не повинна створювати шум, тощо), фінансові умови (щомісячна плата за тварину, депозит за тварину, якщо застосовується), ветеринарні вимоги (тварина повинна мати щеплення, регулярно відвідувати ветеринара), та процес, що відбуватиметься, якщо виникнуть проблеми.
Багато експертів з альбертійського арендного права рекомендують використовувати стандартну угоду про домашнього улюбленця, розроблену Centre for Public Legal Education Alberta. Ця угода розроблена спеціально для Альберти й відповідає альбертійському законодавству. Ви можете знайти цю угоду на веб-сайті CPLEA (Centre for Public Legal Education Alberta) й адаптувати її під свою ситуацію.
Коли ви розроблюєте угоду, будьте конкретні й ясні. Не пишіть просто "тварина дозволяється". Напишіть "жінка [ваше прізвище] дозволяється мати одну собаку, помішанок, коричневого й білого кольору, вагою приблизно п'ятнадцять кілограмів, по імені [ім'я собаки]." Конкретика дуже важлива, тому що вона запобігає непорозумінням в майбутньому.
Етап восьмий: Знання, коли відмовитися
Іноді, незважаючи на все ваші зусилля, орендодавець просто скаже ні. Він може наполягати на тому, що в його будинку не допускаються ніякі тварини, й він не готовий навіть обговорювати це. На цьому етапі вам потрібно прийняти важке рішення.
Вам є три варіанти. Перший — приймути рішення орендодавця й залишити ідею мати тварину у цьому помешканні. Це дуже важко, особливо якщо ви дуже хочете домашнього улюбленця, але це є найбезпечнішим варіантом. Якщо ви таємно带 тварину в помешкання, яке не дозволяє тварин, ви ризикуєте виселенням, втратою депозиту й ураженням вашої репутації як орендатора.
Другий варіант — почати шукати нове помешкання. В Едмонтоні існує понад дві тисячі п'ятисот орендованих квартир, які дозволяють утримання тварин. Це означає, що у вас є опції. Якщо мати тварину для вас дуже важливо, можливо варто буде переїхати в помешкання, яке це дозволяє. Це дорожче й кропітко, але це законно й безпечно.
Третій варіант — запропонувати орендодавцю набагато більше грошей. Якщо орендодавець категоричне відмовляються, але ви все ще хочете спробувати, ви можете запропонувати значне збільшення оренди. Наприклад, якщо ваша оренда коштує тисячу доларів на місяць, ви можете запропонувати сто двадцять п'ять доларів на місяць додатково за тварину. Це дорожче за типовий платіж за тварину, але це може переконати орендодавця змінити його думку. Але будьте обережні — це не гарантія успіху, й ви можете потім застрягнути з дорогою орендою.
Практичні розповсюджені стратегії, які працюють
На основі того, що я дослідив і що кажуть люди з досвідом домовлення з орендодавцями в Едмонтоні, існує кілька стратегій, які часто працюють.
Перша стратегія — це "встановлення себе як винятково добрим орендатором перед тим, як попросити про тварину." Люди, які це робили, кажуть, що кілька місяців послідовних платежів вчасно, без скарг, й очевидного прагнення до домашнього задоволення орендодавця, дуже допомагають при переговорах. Один орендатор в Едмонтоні розповів, що він жив в своєму помешканні рік, ніколи не скаржився, завжди плачував вчасно, й утримував помешкання в ідеальному стані. Коли він попросив про собаку, орендодавець сказав так, тому що орендодавець знав, що він може довіряти цій людині.
Друга стратегія — це "почати з малого й працювати вгору." Якщо орендодавець дуже стурбований тваринами, не просіть про велику собаку. Просіть про маленького кота або іншу дрібну тварину. Показіть орендодавцю, що ви можете відповідально утримувати малу тварину, а потім, можливо, в майбутньому ви зможете запросити більшу тварину.
Третя стратегія — це "знаходження аргументів про користь для орендодавця." Деякі орендатори знаходять дослідження, що показують, що орендатори з тваринами часто залишаються в одному місці довше, ніж орендатори без тварин. Вони наводять це як аргумент: "Якщо ви дозволите мені мати тварину, я буду рада залишатися тут довше. Це хороше для вас, тому що ви отримуєте стабільного орендатора."
Четверта стратегія — це "пропозиція додаткового страхування або технічних гарантій." Деякі орендатори пропонують отримати страхування орендатора, яке покриває пошкодження від тварин. Деякі пропонують встановити петлю відеокамеру в житлі, щоб орендодавець міг побачити, як добре тримається тварина. Деякі пропонують звичайні звіти від ветеринара, що свідчать про регулярні огляди. Це все демонструє відповідальність й готовність до компромісу.
Частісті помилки, яких варто уникати
Коли люди намагаються домовитися з орендодавцем про тварину, вони часто робять помилки, які спричиняють невдачу. Знання цих помилок допоможе вам їх уникати.
Перша помилка — це чекання занадто довго перед тим, як попросити про тварину. Якщо ви планiraйте привести тварину, розповідіть орендодавцю заздалегідь, а не після того, як ви вже привели тварину. Якщо ви приносите тварину, а потім говорите орендодавцю, орендодавець часто справедливо вважатиме це порушенням довіри. Ви маєте попросити й отримати письмовий дозвіл перед тим, як привести тварину.
Друга помилка — це вимагання замість просіння. Якщо ви входите в офіс орендодавця й говорите "я хочу собаку й це мої права", орендодавець відреагує погано. Замість цього слід просити й обговорювати, як рівна сторона.
Третя помилка — це не розуміння мотивацій орендодавця. Якщо орендодавець занепокоєний шумом, а ви кажете "моя собака дуже спокійна й не гавкає", орендодавець не повірить вам. Замість цього кажіть "я розумію ваше занепокоєння щодо шуму. Ось мій план щодо контролю будь-якого потенційного шуму."
Четверта помилка — це приховування інформації про вашу тварину. Якщо орендодавець запитує вас про розмір, вік чи поведінку вашої тварини, ви повинні бути повністю чесні. Якщо ви приховуватимете інформацію, орендодавець виявить це пізніше й потім буде дуже сумниватися в вас.
П'ята помилка — це не отримання письмового дозволу. Це найважливіша помилка. Якщо ви отримаєте усний дозвіл від орендодавця, але потім орендодавець змінює свою думку, у вас немає доказу дозволу. Ви повинні отримати письмовий дозвіл перед тим, як привести тварину. Напишіть листа орендодавцю, в якому просите дозвіл на конкретну тварину, й попросіть письмову відповідь.
Коли орендодавець каже "так": Наступні кроки
Якщо орендодавець дав дозвіл, це чудово, але ваша робота не закінчена. Вам потрібно виконати обіцяння, які ви дали.
По-перше, отримайте письмову угоду про домашнього улюбленця й підпишіть її обома сторонами. Це документує дозвіл й детальні умови. Збережіть копію для себе.
По-друге, реалізуйте всі вартості, які ви запропонували. Якщо ви запропонували депозит за тварину, сплатіть його. Якщо ви запропонували щомісячну плату за тварину, включіть її в свої щомісячні платежі оренди. Якщо ви запропонували страхування, отримайте його.
По-третє, виконайте все, що ви обіцяли. Якщо ви сказали, що будете гуляти зі своєю собакою три рази на день, робіть це. Якщо ви сказали, що запишетеся на курси тренування, запишіться. Якщо ви сказали, що буде регулярно відвідувати ветеринара, робіть це. Якщо ви не виконуватимете свої обіцяння, орендодавець матиме легітимний привід для скарг.
По-четверте, будьте проактивні в спілкуванні з орендодавцем. Якщо у вас виникне будь-яка проблема з твариною, розповідіть орендодавцю негайно замість того, щоб чекати, поки орендодавець дізнається від сусідів. Якщо ваша собака випадково гавкала надто часто минулого тижня, розповідіть орендодавцю й скажіть, що ви це контролюєте. Проактивна комунікація показує відповідальність.
По-п'яте, документуйте все. Зберігайте квитанції від ветеринара, тренування й страхування. Зберігайте копії електронних листів, в яких ви обговорюєте тварину з орендодавцем. Якщо коли-небудь виникне спір, ця документація буде цінною.
Висновок: Можливість домовлення
Незважаючи на те, що альбертійське законодавство дає орендодавцям широкі права щодо запреження тварин, домовитися можна. Це не займе, й це вимагає роботи, але можна достичи позитивного результату, якщо ви підходите до цього правильно.
Ключ до успіху — це розуміння мотивацій орендодавця, встановлення себе як надійного орендатора, демонстрація відповідальності як власника домашної тварини, готовність до компромісу (включаючи фінансові компромісі), й отримання всього в письмовій формі. Якщо ви можете показати орендодавцю, що дозволити вам мати тварину — мінімальний ризик, й що ви цінна й відповідальна людина, багато орендодавців змінять свою думку.
Для новоприбулих іммігрантів з України, які звикли до більш суворих обмежень на утримання тварин в орендованому житлі, можливості в Едмонтоні можуть здатися розраднізвичайними. Хоча закон не гарантує ваше право на тварину, реальна можливість домовитися з орендодавцем набагато більша, ніж у багатьох інших місцях. З терпінням, підготовкою й правильним підходом, ви можете завести свою собаку, кота чи іншого улюбленця й усім насолоджуватися в своєму орендованому помешканні в Едмонтоні.